ВОРОЖБИТ, ТА,
Ворожбит, та, м. Гадальщикъ, колдунъ. Рудч. Ск. І. 43. Гол. І. 3.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 255.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ВОРОЖБИТІВНА, НИ, →← ВОРОЖІННЯ, НЯ,